Цілком таємно Приходить у клас нова вчителька, знайомиться з дітьми, питає імена-прізвища. — Петренко! — Грач! — Іванов! — Штірліц! Вчителька вимагає, щоби "Штірліц" привів батьків. Приходить батько. — Ваш син каже, що його прізвище Штірліц! — Соромиться він. Бормани ми.
Правильне виховання У школі вчитель запитує: — Діти, що таке спокуса? — Це банани, апельсини, — каже один. — Жувальні гумки, цукерки, — каже инший. — Це попка сімнадцятирічної дівчини, — каже Вовачка з першої парти. — Геть із класу! І щоби завтра в школу з батьком! Наступного дня Вовачка приходить у школу без батька й сідає за останню парту. Учитель запитує, чому не прийшов батько і чому Вовачка всівся за останньою партою. — Тато сказав, що якщо для вчителя попка сімнадцятирічної не спокуса, значить він гомосексуаліст, і від нього ватро триматись подалі.
Рецидивіст Син погано вчиться й усе повторює, що вчитель до нього чіпляється. Нарешті батько з сином відправилися в школу. Батько запитує вчителя: — Чому ви чіпляєтеся до мого сина? — Чіпляюся? Та він же нічого не знає. От, дивіться: скільки буде тричі сім? — Бачиш, тато? Він знову починає.
Чьо?! Урок англійської мови в москальській спецшколі: — Іваноф! — Я! — Ду ю спік інґліш? — Чьо? — Садісь. — Пэтроф! — Я! — Ду ю спік інґліш? — Чьо? — Садісь. — Татаренко! — I аm. — Ду ю спік інґліш? — Yеs, I dо. — Чьо?
Проілюстрував В українській школі урок московської літератури. Тема: "Муму" Турґєнєва. Викликали Грицька. Той починає переказувати, але українською. Вчителька: — Што ж ти па-украінскі і па-украінскі, у нас же руская літєратура! — Далі буде, — і продовжує. — Ну што ж ти па-украінскі, у нас руская літєратура! — Далі буде. За декотрий час: — I тоді подивилася Муму Герасиму пильно в очі й сказала своєю псячою мовою: "Нє тапі мєня, Ґєрасім!"
Гарні українці Урок географії в школі. — Діти! Пограймо в цікаву гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а ви будете відгадувати, що це за народ. Добре? — Добре! — Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють — ховайся, бо буде лихо… Петрик викрикує: — Та це ж москалі! — Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі, то правильно! Сідай. Наступне. І хазяйновиті вони, в усьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш… Марічка підскакує: — Я знаю, жиди це! Та які жиди — їх євреями кличуть. А взагалі, то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність. Хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Усе як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди й, зціпивши зуби, промовить: "А, бодай вона згоріла…" У класі мовчанка. — Ну, хто це? Що, не знаєте? Чого мовчите? Тихенький голос із останньої парти: — Зате ми гарно співаємо…
У школі – навчать Школа. Урок труда. Вчитель: — Основне правило техніки безпеки: пальці в розетку не стромляти! Учень: — Так вони туди ж і не влазять! — А ти цвяшок візьми, дурню!
Розмова Розмовляють між собою учні української школи. Перший каже: — Наша вчителька граматичні правила пояснює нам українською мовою, а мораль читає тільки російською. — Вам іще пощастило! — вигукує Миколка. — Бо наша і саму українську мову, і мораль читає нам тільки по-російськи!
|