Основоположником, фундатором національної наукової географії вважають академіка Степана Львовича Рудницького, ювілей якого ми святкуємо в 2017 році. Його праці можуть бути підручниками із патріотизму для кожного українця: «Українська земля така велика, так вигідно положена, така багата, український нарід такий великий, здоровий, здібний, має такі цінні завдатки у своїй простонародній культурі, що перед цим народом відчиняються в будучині величезні можливості». Певно, що такий народ має право на майбутнє. І це майбутнє вже в наших руках.
Степан Рудницький народився 3 грудня 1877 року у Перемишлі (тоді Австро-Угорщина). Вищу освіту здобув у Львівському та Віденському університетах, де студіював історію, географію, германістику.
На філософський факультет Львівського університету майбутній вчений вступив у 1895 р. Спочатку спеціалізувався в галузі історії. Його вчителем був М. Грушевський, саме за його порадою С.Рудницький розпочинає астрономічні, геологічні та географічні студії. В цій сфері першою великою працею стала монографія «Про плями сонячні», яка лягла в основу габілітації на доктора географії (1901 p.). Його вчителем з географії у Львівському університеті був відомий польський фізико-географ і геоботанік А.Реман. У1901 р. С.Рудницький стає дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка і співредактором «Збірника природописно-математично-лікарської секції НТШ».
Деякий час С.Рудницький вчителював у гімназіях Львова і Тернополя. У перші 6-7 років після закінчення навчання у Відні та Берліні в 1902 р. С.Рудницький проводить географічні дослідження басейну Дністра. Ідеї і висновки вченого виводили українську географію на європейський рівень. Особливо важливою в цьому плані стала праця «Нинішня географія» (1905 р.), в якій закладено теоретичні, методологічні та методичні основи української географічної науки.
Ще на початку XX століття С.Рудницький обгрунтував необхідність в коленому географічному дослідженні чотирьох підходів:
- морфологічного (встановлення геопросторових форм, явищ, які вивчаються),
- типологічного (вивчення змісту цих форм),
- генетичного (встановлення походження форм),
- динамічного (вивчення їх змін у часі).
Що ж стосується положення географії у системі наук, то вчений відносив її повністю до природних наук. У системі ж самого географічного знання С.Рудницький виділив дві групи наукових дисциплін: загальні систематичні (номотетичні) та спеціальні (описові, ідіографічні).
В структурі загальної географії ним виділяються:
- математична географія (в т.ч. геодезія і картографія),
- фізична географія (власне фізична географія і геофізика),
- біогеографія (окрема географія рослинного і тваринного світу),
- антропогеографія (географія людини, економічна, політична географія і географія культури).
Наступний період життя вченого (1908-1914рр.) тісно пов'язаний з працею у Львівському університеті. Найголовнішою подією в житті С.Рудницького і в українській географії цього періоду стало написання і публікація двотомної праці «Коротка географія України» (1910 і 1914 pp.)
У передмові до «Короткої географії України» він писав: «Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями.
Та не тільки народ лучить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що б могли зрівнятись з українською такою географічною особливістю».
З виходом у світ двох книг «Короткої географії України» (перший том мав підзаголовок «Фізична географія», другий — «Антропогеографія») було покладено початок географічному українознавству і зокрема науковій антропогеографії України, спочатку у її етнічних межах, згодом — у державних.
1 листопада 1918 р. проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). С.Рудницький є експертом і радником в уряді ЗУНР з економіко- і політико-географічних проблем.
В роки Першої світової війни і відразу після її закінчення С. Рудницький закладає основи політичної географії і геополітики України, особливо такими працями як «Україна і великодержави», яка була видана у 1920 р.
С.Рудницький вже в перших своїх працях стояв на позиціях самостійництва. Не автономія, не федеративна частина іншої держави, а самостійна, незалежна, суверенна держава Європи — такою уявляв собі вчений Україну. Визначальним у державо-будівництві має бути національний принцип. Виходячи з цього, С.Рудницький виводить перший геополітичний постулат:«українська справа — це проблема нової великої національної держави Європи».
Для С.Рудницького в геополітичному положенні України особливо важливий його «близькосхідний» аспект (Україна являє собою одну з найважливіших «ключових точок» цілого Близького Сходу), положення в «північному запіллі Чорного моря», чим визначається найкоротший шлях для експансій великих держав Європи в одних випадках на Балкани, в інших — на Закавказзя, Персію (Іран), Месопотамію, Азію, положення по відношенню до Польщі і Росії.
С.Рудницький здійснює аналіз політико-географічного відношення до України її безпосередніх і посередніх сусідів. Таким чином, вперше обгрунтовано глобальне геополітичне бачення «української справи», прагнення українського народу до державної самостійності. Вільна, незалежна і демократична Україна — це не лише внутрішня справа українського народу, але й істотна умова світового миру і безпеки народів, прогресу людської цивілізації.
В «Додатку» до книги «Українська справа...» С.Рудницький розглядає проблеми формування нашої держави з погляду економічної географії і географії транспорту. Основна ідея праці полягає в тому, що «змагання українців до здобуття своєї самостійної держави мають не лише національний, але й економічний підклад». По суті це було обгрунтування економічного принципу державобудівництва.
С.Рудницький, виходячи з природно-ресурсного потенціалу історичних, економічних традицій українського народу, накреслює перспективу розвитку народногосподарської системи України як самостійної держави, структури її господарства і пріоритетних галузей в ньому (особливо хліборобства), місця України у світі і у Європі, участі як виробника продукції і посередника торгівлі.
Що ж стосується державно-політичного статусу, то, на думку С.Рудницького, для майбутньої України не потрібна ні монархія, ні буржуазна парламентарна республіка. Форма української держави «повинна бути республікансько-демократична й опиратися на тісній федерації автономних по суті поодиноких українських земель».
У1919 р. С.Рудницький був запрошений на посаду професора до Кам'янець-Подільського університету, але довго там не затримався і емігрував з України спочатку у Відень, а потім у Прагу.
У Відні С. Рудницький викладав географію в Академії експорту і світової торгівлі, працював в інституті Сходу та Орієнту. Проте головна праця полягала в іншому: він був одним із фундаторів Українського Вільного Університету (УВУ) і першим деканом філософського факультету УВУ, де викладав майже усі географічні дисципліни. Одночасно він працював у Карловому університеті (Прага), де вів курси з географії Східної Європи, а також у Празькому Німецькому університеті та Українській господарській академії в Подєбрадах. З 1923 р. С.Рудницький викладав географію в Українському Вищому педагогічному інституті імені М.Драгоманова.
Вчений взяв активну участь у підготовці і проведенні влітку 1924р. у Празі Першого Міжнародного з'їзду слов'янських етнографів і географів, на якому зробив дві наукові доповіді: «Природні області України» та «Проблеми геології і морфології Підкарпатської Руси (Закарпаття)».
Празький період життя — це інтенсивна праця над новим виданням двох книг під загальною назвою «Основи землезнання України», які вийшли відповідно у 1924 та 1926 pp. Це були грунтовно оновлені і перероблені праці, започатковані ще «Короткою географією України». Завершився цей період виходом у 1925 р. «Історії землезнання», частина І (старі віки). Ця порівняно невелика праця (131 сторінка друкованого тексту) поклала початок систематичного вивчення в українській географії історії географічної думки.
Харківський період життя Рудницького
У вченого була мета створити багатотомну працю «Географія України» і «Систему загальної й описової географії». Як український патріот, він бачив можливі умови для реалізації своїх задумів лише на Україні. У зв'язку з цим С.Рудницький надіслав листа Народному Комісаріату освіти у Харків (тодішню столицю радянської України), в якому, пропонуючи свої послуги, накреслив загальний план розбудови географічної науки і освіти в Україні. Одержавши позитивну відповідь, С.Рудницький приїхав до Харкова і зайняв посаду завідуючого кафедрою географії у Геодезичному інституті.
Але головною метою вченого стало створення географічного інституту академічного типу, що й здійснилося 1 жовтня 1927 р. з заснуванням Українського науково-дослідного інституту географії і картографії.
Основні програмні напрями діяльності якого викладено в статті «Завдання Українського Географічного Інституту й його видавництв», опублікованій у першому номері «Записок...» цього інституту в 1928 р. Серед них:
- розвиток новітньої географії, яка включає в себе комплекс математико-географічних, природно- і антропогеографічних дисциплін;
- планомірне географічне вивчення усіх українських земель, складання курсу географії України (80-100 друк. арк.), розвиток географічного краєзнавства;
- підготовка якнайбільше висококваліфікованих географів-науковців;
- всемірне поширення географічних знань серед широких верств населення;
- розвиток досліджень в сфері картографії;
- організація періодичного (щомісячного) видання — географічного журналу;
- організація підготовки і видання монографій з загальної описової географії, багатотомної системи землезнання;
- здійснення науково-популярних географічних видань: описів подорожей визначних мандрівників минулого, краєзнавчих книг, популярних монографій природно-географічних явищ, процесів і предметів тощо.
Як географ-природодослідник С.Рудницький розумів, що лише безпосередня праця може дати плідні наслідки і тому організовує експедиції на Дніпро і Донецький кряж.
У 1929 р. С.Рудницького обрано дійсним членом ВУАН, йому доручено керівництво трьома академічними підрозділами — Кафедрою географії, Комісією краєзнавства і Музеєм антропогеографії ім. Ф.Вовка (роботу в них, на жаль, не вдалося розгорнути). У цей період ВУАН приступила до підготовки багатотомної (40-50 томів) «Української радянської енциклопедії» і ввела С.Рудницького до складу редколегії УРЕ, доручивши очолити відділ географії (у 1934 р. підготовлено три томи УРЕ, але їх було знищено, а редколегію розпущено).
У 1932 р. С.Рудницький підготував перший том 14-томної праці «Система географічних знань» (доля його невідома), за домовленістю з ВУАН вчений працював над українським географічним словником.
Від'їзд С.Рудницького до Харкова не припинив його широких наукових контактів із вченим світом Європи — Праги, Берліна,Львова, Відня. Він залишився дійсним членом географічних товариств Праги і Берліна. У1932 р. виходить остання прижиттєва наукова праця вченого — стаття «Тераси і долинкові ступені порожистої ділянки Дніпра».
23 березня 1933 р. С.Рудницький був заарештований. Він бездоказово звинувачувався у членстві в «контрреволюційній Українській Військовій Організації», шпигунстві. 23 вересня того ж року його засуджено на п'ять років позбавлення волі. Український науково-дослідний інститут географії і картографії було ліквідовано, ряд співробітників репресовано. Після суду С.Рудницького переведено у спецтабори «Свірлаг» і «Біломорсько-Балтійський табір». Навесні 1935 р. С.Рудницького відправлено на Соловки. З листопада 1937 р. розстріляно. Місце поховання вченого невідоме й досі.
Реабілітовано С.Рудницького у травні 1965 р.
| 
